Я лежав на підлозі у закритій кімнаті
Дивився вгору, ніби там було небо
Летіли по нім хмари великі, кудлаті
А мені нічого більше не було треба.
Крізь шалений простір, у небесній далі
Хмари були схожі на вільних птахів
Які вже бачать ціну відчаю й печалі
Бо колись дізнались з альманахів
Що безмежжя має вічну силу
На яку ти завжди покладався
Стоячи на краю перелому
Не зламатись духом намагався.
От тепер ти знову у кімнаті
Стін нема і вікна, мов примари
Ловиш хмари, що вже не кудлаті
А помпезні, довгі, величаві.
Так і я провів би свою вічність
Просто лежачи, не знаючи тривоги
Лиш безмежний простір і музичність
Що наповнює тебе без застороги.
Вечность
© Copyright: Владислав Чубар, 2013
Свидетельство о публикации №113052709305
Свидетельство о публикации №113052709305
Рецензии
Мені сподобався ваш вірш!
Мне понравился Ваш стих!
Юлия Пысларь Проц 29.05.2013 18:07 • Заявить о нарушении
Мне понравился Ваш стих!
Юлия Пысларь Проц 29.05.2013 18:07 • Заявить о нарушении