Ты смотришь... Из Лины Костенко

***

Ты смотришь. Ну а я уж - как на трапе.
Слов нет. Зато печаль зашла за край.
Жизнь движется по "Гаусcовой шляпе":
вот так вот - "здравствуй", а вот так - "прощай".

Прощай, прощай, чужой и нелюдимый!
А был ли кто родней тебя, как знать?
Возможно, это случай тот единый,
где мужество высокое - сбежать.



***
 
Ти дивишся. А я вже - як на трапі.
І слів нема. І туга через край.
Життя іде по "Гаусовій шляпі":
отак от - "здраствуй", а отак - "прощай".

Прощай, прощай, чужа мені людино!
Ще не було ріднішого, як ти.
Оце і є той випадок единий,
коли найбільша мужність - утекти.


Рецензии