Ти душу не зміг запалити,
Відвогли, мабуть, сірники.
А може, це доля сердита…
А може, тяжіють роки…
Я впевнена: зовсім даремно
Слова почуттями іскрять, -
В душі моїй холодно й темно,
Кохання не світить зоря.
Ти вибач мене за байдужість, -
Вважай, що це маска жінок:
Вони на закохані душі
Часом одягають замок.
Боюсь раптом стати слабкою,
Не смію втрачати контроль.
Кодую бажання рукою,
Увівши секретний пароль.
Від слів твоїх ніжно-гарячих
Душі непорушна скала.
А може, це я, мій козаче,
Не здатна уже запалать…
Душевний морок
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113052500775
Свидетельство о публикации №113052500775
Рецензии
