Мені не бути твоїм морем,
Безмежним, нескінченно хворим,
І не забутися у твоїй
Багряній, полум"ястій болі.
Мені шукати в горі втіхи
І не прокинутися знов
Цілуючи твої повіки,
Ллючи солодкі сльози-кров.
Мені ковтати сірий попіл,
Мені стискатися в неволі,
Бо я- безправний, мертвий сокіл,
Що не воскресне вже без долі.
Він не кида мене в безодню,
Він залишає усміх хмарам,
Тому залиш себе сьогодні
В останнє праведним кошмаром...
М.А присвячується
Не бути
© Copyright: Дарий Мечкар, 2013
Свидетельство о публикации №113052500265
Свидетельство о публикации №113052500265
Рецензии
