я подумки тихо тебе до душі пригортаю.
неначе метелик в долонях - в обіймах моїх.
сьогодні нарешті й насправді тебе відпускаю -
розвязую крила, кайдани збиваю із ніг.
лети, мій орел, і нехай тобі буде безпечно.
ніхто хай ніколи тебе поміж ребер не їсть,
хай щілинам у серці не буде комфортно й доречно.
я тепер не рідня. відтепер я непроханий гість.
ти не бійся людей і нехай буде інколи гірко.
сумно потім, а може вже зараз, тепер.
знай, що доки ти маєш когось у цім ламанім світі -
підіймайся й лети, поки вогник в душі не завмер.
вечiрнi
© Copyright: Ольга Сикур, 2013
Свидетельство о публикации №113052408077
Свидетельство о публикации №113052408077
Рецензии