Набрала всього в торбу тай вже йде.
Ногами босоніж через всі ріки.
Хіба вона його колись знайде?
Хіба від болю знайде якісь ліки?
Казав Господь-шукай,і вкажу шлях,
Казав-допоможу,не зневіряйся.
Виймає із душі великий цвях.
Та добре все.Не бійся...Не лякайте...
Казав Господь-дитиночкою стань.
Всміхайся,наче вперше бачиш небо.
Я в душу вже набила трохи знань.
Чи требе їх мені, а чи не треба?
Та я зустріла в потязі тебе.
І руку тобі, й душу простягаю.
Та ти сказав,що все колись мине.
Та ти сказав:я зовсім не кохаю...
Як добре,що у мене крила є,
Як добре,що та відстань все здолає.
Бо я тебе любила над усе.
Та лиш мене в душі твоїй немає....
Ногами босими
© Copyright: Вида Вансель, 2013
Свидетельство о публикации №113052406507
Свидетельство о публикации №113052406507
Рецензии