Роде красний!

1 варіант

У  гнізді  лелеки  крилами  до  крил
Зігрівають  діток,  від  дощу  -  дашок.
Виростуть   і  клином  злинуть  в  небосхил,
Першим  буде  сильний,  справжній  ватажок!
Й  люди,  мов  лелеки! Вирости,  затям:
Чи  сім’я   велика,  а  чи  хліб  на  трьох, 
Проживи  в  любові,  бо  на  те  й  життя,
Дружньо, хай  і  тісно,  тепло між тривог.
Бо з  підтримки  легше  в  гору,  ген,  до  хмар!
Поважати старших,  рід    свій   берегти
Вивчили   із  малку,  доля  - не  тягар,
Як  ідемо  разом,   щирі  я  і  ти!

ОНЛАЙН-ПЕРЕВОД:
В  гнезде  аиста  крыльями  к  крыльям 
Согревают  деток,  от  дождя  -  крыша. 
Вырастут   и  клином  улетят  в  небосклон, 
Первым  будет  сильный,  настоящий  вожак!
И  люди,  словно  аисты! Вырасти,  запомни: 
Семья   ли большая,    хлеб  ли на  трех,   
Проживи  в  любви, ведь  на  то  и  жизнь, 
Дружно, пусть и  тесно, тепло между тревогами. 
Ведь с  поддержкой  легче  в гору,  ген,  к  тучам! 
Уважать старших,  род  свой   беречь 
Выучили   с детства,  судьба  не  груз, 
Когда  идем искренние я и ты!



2 варіант

Давай любити тих, хто з нами щодень  пліч-о-пліч  йде вперед,
Важкими, лЕгкими шляхами.   Ми  відчуваємо їх твердь,
Бо  сила  в  них,  мов  міцний  стержень,  який тримає  цілий  світ.
Вони  ідуть   до  нових  звершень,  і  милий  голос  шле  привіт

У  час  невдач:  підтримка  щира  потрібна  завжди   з  теплих  слів.
Давай  віддячимо  всім  рідним, а  вірним  друзям  й  поготів.
Чи  біль,  чи  радість  -  все  є  спільним,  і  не  полишать  у  біді:
Сорочку  скинуть  хоч  натільну  останню   й  в  душу,  ніби  в  дім

Свій  впустять,  йде  порада   серцем,  обійми  ніжні,  віра  вмить
Взлітає, мов  музичне  скерцо,   щасливим   дзвоником  дзвенить!
Давай  любити  тих,  хто  поряд   -  всі долі  зійдуть  на  мости
І  стануть  в  ряд,  це  буде  той   рід,  якого  гідні  я  і  ти!
(23.05.13)

Картина "Козацька родина"  (папір, гуаш, 60 * 50, автор: Грищук Іван Петрович, джерело "Мистецтво Вінничини", час створення - 1993).


ОНЛАЙН-ПЕРЕВОД:
Давай любить тех, кто с нами ежедневно  бок о бок  идет вперед,
Тяжелыми – лЕгкими путями.   Мы  чувствуем их твердь, 
Потому что  сила  в  них,  словно  крепкий  стержень,  который  выдержит   целый  мир.   
 Они  идут   к  новым  свершениям,  и  милый  голос  шлет  привет
Во время неудач:  поддержка  искренняя  нужна  всегда   из  теплых  слов.
Давай  отблагодарим  всем  родным, а  верным  друзьям  и  подавно.
Боль ли,  радость  ли -  все  является  общим,  и  не  оставят  в  беде:
Рубашку  сбросят  хоть  нательную  последнюю   и  в  душу,  будто  в  дом
Свой  впустят,  идет  совет   сердцем, объятия  нежны,  вера  мгновенно
Взлетает,  будто  музыкальное  скерцо,   счастливым   колокольчиком  звенит!
Давай  любить  тех,  кто  рядом, -  все судьбы  взойдут  на  мосты
И  станут  в  ряд,  это  будет  тот   род,  которого  достойны  я  и  ты!