Бегу я в май... Бiжу у травень

 Бегу я в май тропинкою в росе,
 В просторы без границ манящим полем,
 Внезапный ветер - он таксист степей -
 Меня толкает в спину, словно воин.
 
 И я лечу, как птица, рядом с ним…
 Петляют, тропки серыми ужами…
 Как пахнут травы, цвет их несравним,
 Когда кувшины мёдом наполняют.

 Какой же сладкий и пьянящий плен…
 Душа полна свободы, счастья только.
 Купаются глаза в небесном льне,
 Где гладит солнце лепестки из шёлка.

 Легка мечтает дымка за селом,
 А в роще славят утро птичьи стаи,
 С утра своим распластанным крылом
 Щекочет тучи беленькие аист.

 И можно утонуть в степной красе,
 Блаженство длится аж до небокрая!
 Бегу я в май тропинкою в росе,
 Что на качелях белый свет качает.
 
Оригинал. Л Юферова. http://www.stihi.ru/2013/05/20/7008

Біжу у травень стежкою в росі,
В безмежний простір, що полями кличе...
Раптовий вітер – степове таксі –
Мене штовхає в плечі войовничо...

І я лечу, мов птаха, поряд з ним...
Стежки петляють сірими вужами...
Як пахнуть трави цвітом запашним
І розливають глечички з медами.

Який солодкий і п’янкий полон...
Душа співа від волі і любові.
Пірнають очі у небесний льон,
Де гладить сонце пелюстки шовкові.

Легкий серпанок мріє над селом,
Сміється гай від птичого базару,
І чорногуз розпластаним крилом
Лоскоче зранку білобоку хмару...

Втопитись можна в степовій красі!
Яке блаженство аж до небокраю!
Біжу у травень стежкою в росі,
Що білий світ, мов гойдалка, гойдає.