Життя буває, наче мука,
Мов у пустелі без води,
Подав комусь у прірву руку,
А потім сам упав туди.
Життя страшне, коли без друзів,
Воно бридке, коли один,
Таке безбарвне, все в напрузі,
Це час сумних, пустих годин.
Життя… Коли пливеш рікою,
І має пліт під воду йти,
Лиш кличеш доленьку гіркою…
Нема кому допомогти.
Життя, а псевдонім – підстава,
Всі вірять тільки в забуття,
Хоч віра – то є переправа
В щасливе, радісне життя.
Життя стрімке, несамовите.
Всі помиляються – це факт.
Буває серце в щент розбите,
Але є ті, що б’ються в такт.
Життя… Дивитись треба пильно,
Щоб зрозуміти, хто твій друг,
Лиш він пліч-о-пліч, дуже сильно
Стоятиме в часи недуг.
Життя… У ньому є кохання.
Таке стрімке, мов небокрай.
І хоч бувають і зітхання,
Воно нагадує нам рай.
Життя… Важлива в ньому віра,
Без неї тяжко шлях знайти.
Вона – і є та сама міра,
Щоб людям щастя досягти.
Життя
© Copyright: Забродский Александр, 2013
Свидетельство о публикации №113052302437
Свидетельство о публикации №113052302437
Рецензии