Відпусти… Молю три роки.
Ти ж не чуєш моїх слів,
Контролюєш мої кроки.
Ну а жар ще не зітлів.
Відпусти… Ти не зі мною,
І моя не будеш ти.
Все закінчиться війною.
Дуже прошу: «Відпусти!»
Відпусти… Мій біль пекучий.
Я не можу жити так.
Ця любов лише замучить,
Та не дасть надії знак.
Відпусти… Залиш кохання,
Бо з тобою пропаду.
Що у нас? Є біль, зітхання…
Краще іншу я знайду.
Відпусти… Тримаєш душу.
Я ж пішов уже давно.
То ж чому тремтіти мушу?
Відпусти, як все одно.
Відпусти… Я тим віддячу,
Що сховаюсь назавжди
І тебе вже не побачу,
Але й ти з душі піди.
Відпусти… І стане краще.
В моїй пам’яті зітрись.
Почуття? Вони пропащі,
Вже не буде як колись.
Відпусти… Я так не зможу.
Ні, не зможу далі йти...
Я ж лише свій пил завожу.
Я благаю: «Відпусти».
Вiдпусти
© Copyright: Забродский Александр, 2013
Свидетельство о публикации №113052302352
Свидетельство о публикации №113052302352
Рецензии