Якщо ви бачитесь весь час,
А що сказати їй, не знаєш,
Ще й червонієш кожен раз,
То знай, що ти її кохаєш.
Коли три роки майже скрізь
Ти її просто зустрічаєш,
Ледь стримуєш себе від сліз,
То знай, що ти її кохаєш.
Як мучиш серденько своє,
До цього ж розум свій втрачаєш.
Коли наснага в тобі є,
То знай, що ти її кохаєш.
Коли в тобі усе горить,
Щось дивне завжди відчуваєш,
Душа незвично так болить,
То знай, що ти її кохаєш.
Коли безсоння кожну ніч,
Давно уже недосипаєш,
Ти сам з думками віч-на-віч,
То знай, що ти її кохаєш.
Як душу рвеш на самоті,
Весь негатив в собі збираєш,
Думки журливі, непрості,
То знай, що ти її кохаєш.
Коли все робиш від душі,
Але кохання проклинаєш,
Щодня присвячуєш вірші,
То знай, що ти її кохаєш.
Як серцем линеш в небуття,
Вона – найкраще, що ти маєш,
Є принципом твого життя,
То знай, що ти її кохаєш.
Кохання
© Copyright: Забродский Александр, 2013
Свидетельство о публикации №113052302179
Свидетельство о публикации №113052302179
Рецензии