Хутiрськi з компютером

У "Лото-забава " Хівря виграла комп’ютера.
Збігся миттю на подвір’я люд до Хіврі з хутора.
Кого заздрість привела, хтось біг на розвідини.
А хтось прагнув до стола – рвався пообідати.
Могорич світив усім. Хівря розщедрилася:
Огірки, цибуля, хрін в салати кришилися.
Поросятко забив кум, обсмалив за хатою.
Над подвір’ям нісся шум, ніби Хіврю сватають.
- Покажи, ой, покажи, Хівре, будь у милості,
Що комп’ютер любий може в хутірській місцевості?
Хівря тицьнула: - Читай! – кумові інструкцію.
– Інтелект свій запрягай - видавай продукцію!
Пальцем мишці натискай - справа, - як під вушками, -
Зліва - двічі ударяй – клацай! З місця зрушимо!
В Інтернет зайдемо. Там! Там таке побачимо!
Хутірські! Скажу я вам, від сміху заплачете!
Кум по писках гладить лиш – пальчиком торкається.
Мовить Хіврі: - Тиркотиш! Мишка ж не кусається!
По англійські хутірські ні бум-бум ніскілечки.
Щоб хоч трішки бум-бум-бум, випили горілочки.
По складах читав їм кум: "Файл…" - мужчини скочили;
В підсвідомість вдарив струм –на "фюрері" збочили.
- Та не "хайль!", а "хвайл". Тупі! – кум махнув правицею.
- Хальт! Замовкніть і сопіть! – наказав зіницями.
- Відчиняти буду сайт!
- Ломом чи кувалдою? –
Зацікавлених азарт смоктав під лопаткою.
Відчинився сайт. А це ж  - екран фейсом міниться:
На заставці, як живе, тіло соромітниці.
Тіло те без голови – режисерська знахідка.
"Тулуб! " - кумцьо кайф вловив – окультуривсь Заходом.
Хіба сором має грань? Груди ж так приваблюють!
- Не дивись на сиксо, Вань! – кума мужу вказує.
- В неї ж – тьху! Мої ось – глянь! Заскучали в ліфчику!..
 Пофліртуй зі мною, Вань, в лопухах за хлівчиком!
Силікону захотів? Не бажаю й ворогу!
Ваню! Ти б ще й не чманів?! Пригорнись до "вороків!"
- А щоб довго ти жила! – кум зло наїжачився. -
Темна, бабо хутірська, тільки й знаєш – плачешся!
Буряків сполола лан…. За рекордом гналася!..
Глянь, який у сикса стан?! Шейпінгом займалося.
А у тебе? До землі животяра  звісився.
Чом я в ЗАГСі не зімлів, чи до – не повісився?
Ще й як жінку завела мова від комп’ютера!
Ледь не третя світова почалась на хуторі.
Сапа – зброя хутірських, ноу-хау – в випадку.
А комп’ютер, він же – псих – демонструє витримку.
Бо бікіні вже зняла на екрані звабниця.
В сором сапою кума тицьнула тій грації.
Впав комп’ютер зі стола. Не заморська кралечка,
На екрані – хутірська витворяє панночка -
Об’явилась голова. Хутірські всі ойкнули:
- Та це ж наша! Ой, діла! Це ж студентка Зойчина!
Під столом…десь на столі пройнялась Європою.
На теренах…і на тлі… Тьмарить розум кроками.
Зойко! Зойко! Бач, твоя! – реготали: - Навчена!..
В неї ж циці!  – "смачний жах!" - більші, аніж мамчині!..
Кумцьо інший  сайт знайшов – донька там сусідчина
Світить пупом, як жива, і така ж освічена.
- Доньки ваші вчаться там! Ви науці свідками!
Хутірські!.. - світивсь екран, і пишався дітками.
Крячив ворон, пролітав над подвір'ям Хівриним.
А комп'ютер "файлував" – знущався над рідними:
Із Європи Інтернет слав на хутір вісточки:
- Було вчити – поперек клали діток в ліжечках!..
- Не моя! – кричить кума, - Донечко!.. Ти – суччина!
Я вже хай така дурна! Ти ж в Європах учена!..
Крячив ворон. Нервував люд біля комп'ютера.
Вже ніхто не реготав - плач злетів над хутором…
- Хай комп’ютер твій згорить, Хівре, "лото-збоченко!" -
Хутірських вердикт гучав водностай зголошений.

Січень 2008 р.