Фрегатам вітер напинав вітрила,
А я на пристані із моря ждав чудес,
Ти йшла и несла понівечині кила,
Мов янгол світлий, вигнаний з небес.
Ти була янголом і бісом одночасно,
Грайливі очі і палкі вуста,
Була така замріяно прекрасна,
Ти загадкова й водночас проста.
Моя любов, моя осіння мрія,
Спинилась - задивидлась в нікуди,
Тілом - невинна, пресвята діва Марія,
В очах палали вогники-чорти.
Я вмить забув про море і про чудо,
Я потонув у раз в твоїх очах.
Мій янголе, мій пресвятий Іудо,
В червоній сукні з шаллю на плечах.
м й янгол
© Copyright: Ксения Барвиненко, 2013
Свидетельство о публикации №113052105864
Свидетельство о публикации №113052105864
Рецензии