Тоді я палала востаннє.
Чорні, як смола, крила не розкрию більше.
В своєму потворному звертанні
Попрохаю вогонь підступити ближче.
Чи я в муках? Не тямлю давно анітрохи.
Наді мною схилились незнайомі фігури
Як із каменю, що обростає мохом,
Вони відкривають мою справжню натуру.
Народилась недавно людиною.
Не протримавшись в цьому багні,
Стала злою й нещасною відьмою.
Догораю зараз в вогні.
Підкидайте, не жалкуйте вугілля,
І ненависть, - я на ній виросла.
Вбивство мене - це ваше свавілля,
То ж дух мій прокинеться хмурим і кислим.
Вiдьма
© Copyright: Соня Гербек, 2013
Свидетельство о публикации №113051809552
Свидетельство о публикации №113051809552
Рецензии