the 90ies

коли мій дід за столом говорив про політику
від його голосу дрижав радянський кришталь
і тоненько видзвонював заниканий алкоголь у буфеті
суворий палець машиніста електровоза
щоразу впивався в повітря
цілячи всіх і нікого
та після сакраментального «какую сукі просралі страну»
спинявся на п'ятирічній  мені
так ніби цією сукою була саме я
якийсь час у дитячій наївності
я і справді вірила
весь цей ****ець і разврат
інфляція підорки дим сігарєт с ментолам
провальний сімейний бізнес з картоплею
турецькою чоколядою й жуйками Турбо
все це цілком на моїй недорослій совісті
результат невтішний – комплекс провини
а трохи згодом манія величі
невідомо що гірше
але манія величі принаймні стабільна
багато чого змінилось з тих пір
дідусь дожив до появи дротового інтернету
з його порнорадощами
помітно пом’якшав
і з тих пір на сімейних святах
змушував внуків декламувати «Любіть Україно»
пускаючи в чарку руду і гарячу сльозу машиніста
тільки моя манія величі
так і лишилась незмінною