Маленька хатинка...

Маленька хатинка, що поряд із лісом,
Ховається в затишку древніх дубів.
А дощ опускає похмуру завісу –
Початок осінніх безрадісних днів.

Ховайся, хатинко, тримайся, хатинко,
Жени всі тривоги і думи сумні –
Ще золотом вкрита до ганку стежинка,
Птахи ще з тобою, а не в чужині.

Чекай – ще повернеться бабине літо,
Надій візерунки сплетуть павучки.
І сонечко вийде, ласкаве і вмите,
Безхмарність небес заколишуть річки.

Хатинко маленька, хатинко самітна…
Життя йде по колу, й постукає знов
У вікна твої промінь лагідний квітня,
В долонях тримаючи вічну любов.


Рецензии
дуже ніжно і з надією на добро. спасибі. сподобалось

Катерина Жебровська   17.05.2013 22:26     Заявить о нарушении
Дуже вдячна за теплі слова! Я дуже люблю дощ, і от під сьогоднішній дощ написався такий вірш. А дощ - це теж надія! І Вам бажаю щасливих, натхненних дощів! З добром - Наталія Бідненко

Наталья Бидненко   17.05.2013 23:34   Заявить о нарушении
Я теж люблю дощ. Є різні вірші "з дощами". Можливо, Вам сподобається і мій вірш російською мовою:

http://www.stihi.ru/2013/04/14/9624

Катерина Жебровська   18.05.2013 11:07   Заявить о нарушении
До речі, я відредагувала "Мал. хатинку". Засумнівалась у слові "одинока", тому й переробила. До зустрічей!

Наталья Бидненко   18.05.2013 19:32   Заявить о нарушении