І спало небо в купці із дощем,
І спали роси,викупані ранком.
А у душі-невиболений щем,
Прикритий над віконечком фіранком.
А я десь йшла босоніж, а душа
Була лише із крилами і гола.
Когось шукала, і кудись брела,
Натомлена,намолена і квола.
Гукала у століття, у віки,
Шукала все того,хто не знайшовся.
А в жменькі,у торбиночці-гріхи,
Ще щем біля фіраночки, в віконці.
Спало небо
© Copyright: Вида Вансель, 2013
Свидетельство о публикации №113051700390
Свидетельство о публикации №113051700390
Рецензии