Всем моим бредням посвящается

Мої чудовиська оберігають мій сон,
а мої ходять під моїм вікном,
У стіни шкребуться. Просять води.
Шепочуть : "Підійди..."
Я підійду,проведу по щоці
Скажу : "Не плач, розповідай, як тут тобі"
А я стягну під лопатками крила,
скажу : "Мила, там холодно в межах моїх дверей."
Коли я застряг між людей у образі монстра, чудовиська,
близько пустити до себе не міг...
Але я ж пустила,
Розпусти свої крила,
Давай милуватися ними удвох,
А коли загою твої рани,
Полетимо далеко...за океани.
Крила накрили плечі, без заперечень,
Неси ще голки з нитками, зашивати рани,
залишати шрами.
 Може за океанами є місце,
сісти, удвох, слухати
як бог вітру гне хвилі, низько, швидко.
може, у тебе в долонях - світло?
боюсь, осліпну, дикий порив
заніс мене у твої обійми
накриємо цей світ світлом з
моїх долонь, боже боронь
комусь до тебе доторкнутися,
тоді допоможу їм спіткнутися,
впасти у це безмежне світло
і там оселитися
 Знаєш, з тобою спокійно.
Мов той бог опустився на землю,
Ліг спати.
Залишив за нами догляд за хвилями,
Щоб кожна з них була розчесана, вимита,
напрямлена далі.
Можна ногами торкатися
їхніх спин,
І забувати чудовиськ, що живуть
в мені.
Може заснеш і ти,
підмостивши коліна мої -
щоб скелі також не були чужі.
А я разом з вітром,
берегтиму для тебе сни...


Рецензии