Ось так і йти.Ти знаєш-по смішному
Якось безглуздно,та встаєш і йдеш
По краплям крові болю.Що такого?
Нічого,просто хрест несеш,несеш.
А він все важчий...І кричиш,смієшся,
І тягнеш за собою.Не клянеш.
І дякуєш,падеш,а не здаєшся,
Здається,що від болю враз помреш.
Муляє руки,ноги,душу,тіло,
І кров тече сльозами знов і знов.
А ти встаєш і кажеш так несміло:
-Спасибі тобі,Боже,за любов.
І не падеш в безодню.Хрест поклавши
Ще ти переведеш за руку всіх.
І тільки потім,на коліна впавши
Промолиш:"Відпусти найтяжчий гріх...
Що хоч на мить я в тобі сумнівалась,
Що я не вміла дякувать тобі...
Прости,пробач..."Пішла і посміхалась,
І махала рукою я журбі.
І більше тих,що я переводила
Не бачила.Бо кинули мене.
Та я за них так Боженьку молила...
Бог сонцем гладив личенько моє..
Хрест
© Copyright: Вида Вансель, 2013
Свидетельство о публикации №113051410806
Свидетельство о публикации №113051410806
Рецензии