Дощ

Блаженний дощ за вікнами іде.
Ловити б краплі голими руками!
І грім з грозою піниться з нестями
І вслід за блиском війнами гуде!

Я вибіжу під дощ – нехай гримить!
Хай б’ють по тілу краплі що є сили!
Хай змиють з серця те, що я любила,
Нехай воно нарешті не болить.

Клекочуть грози! Вітер з ніг би збив,
Якби спромігся дужче розігнатись!
Я не боюсь. Чи ж то мені боятись?!
Це все ніщо супроти почуттів.

Стікають краплі по моїй щоці
І десь у недра земляні зникають.
Немов від світу цілого тікають…
І ми – лиш краплі у Його руці,

Що падають і б’ються з висоти,
І вниз стікають мокрими стрічками.
Зливаються, щоб досягти мети,
Летіти вниз – і мліти до нестями!

Крізь заборони прокладаєм шлях
В надії, що краплини не зникають,
Але сліди поволі висихають,
Зникаючи у Ангельських руках…

Яка коротка незворотна мить…
Дощ відгримів і грози відстогнали,
Немовби теж любили і втрачали.
А я жива. А серцю ще болить…