Не торкайте того, що торкає мене,
Що латає в душі моїй спокій.
Дочекаюся я, коли сонце зійде...
Потім я зачіплю вас до болю.
Не занурюйтесь в те, що живе у мені,
Те, що душу мою поглинає,
Бо зачіплю я вас - буде лихо тоді...
Та дарма, адже я душу маю!
Не питайте мене, чому очі сумні,
Чому, завше, я вас ігнорую,
Бо прийде ще той час: доведеться мені
Показати, як вміло дивую.
Дочекайтеся, ви, і побачите все:
Як умію радіти без бою,
Лиш послухай мене... І довірся мені!
Ти побачиш - я поряд з тобою.
Може, в серце своє я людей не впущу.
Не побачите ви мою душу,
Та найближчих йому, знаю, що не спишу,
Просто сильною бути я мушу.
Не торкайте
© Copyright: Анна Лужанская, 2013
Свидетельство о публикации №113051203707
Свидетельство о публикации №113051203707
Рецензии
