Дурниць старих нові розмови.
У кожній посмішці журба.
Нажаль не вигадано мови,
щоб перекласти почуття.
О так, є ніч! Та сонце встане,
Казки розтануть наче сніг.
І знову день, і знов те саме.
Щось мав сказати, та не зміг.
На спогад викарбують очі:
одну сльозу, одну струну,
Над ними сяйвом білі ночі
І щось таке, що не збагну…
Дурниць старих нов розмови
© Copyright: Артем Дудаев, 2013
Свидетельство о публикации №113051201065
Свидетельство о публикации №113051201065
Рецензии