Ти вистоїш колись на самоті?
Ні,я не кажу,що це страшно дуже.
Це просто вітер по твоїх душі
Ножем розріже.Ось і все мій друже.
Ні,це не страшно зовсім,навпаки.
Ти будеш вчитись себе розуміти.
Продумаєш,як жив ти всі роки.
Не треба лиш мене прошу жаліти.
Але одне лиш Господа молю,
Щоб не додав до самоти він болю.
Бо я тебе і досі ще люблю,
Хот ти і вкрав душі моєї волю.
Та не кляну,лиш тихо помолюсь,
Не дай тобі мій Боженьку розлуки.
Ти будь щасливим.Ні,я не сміюсь.
Ти лиш мені кидав болісні муки.
А я молюсь,за тебе дорогий,
Щоб хтось як кохав би до нестями.
І щоби їй не став в житті чужий,
Хоч мою душу ти вкидав до ями
Отого смутку.Я тебе прощу.
Бо як мені з непрощенням прожити?
Тепер через віки я віднайду,
Щоб ще раз спробувать тебе любити.
Тебе знайду, колись...
© Copyright: Вида Вансель, 2013
Свидетельство о публикации №113051210434
Свидетельство о публикации №113051210434
Рецензии