Мені здавалось, небо плакатиме вічно.
Не помічаємо, та так буває.
І знову залишуся непоміченою,
Хоча, усі про мене завжди знають.
А довгорічний сум скидає хмари.
І горілиць покидані вогнем.
Сказали - не співає вже гітара,
Котра зливалася з тобою в одне.
Мені здавалось, серце плакатиме вічно.
Я йшла й ішла, зверталась до прохожих.
Після своєї пори - я покалічена,
І вже вчинити лиш ніяк не можу.
Не помічають - я всього зима.
В кутку заб'юся, вкотре покалічена.
Як крапля недопитого вина,
Я знову залишуся непоміченою.
***
© Copyright: Карина Дашко, 2013
Свидетельство о публикации №113051107954
Свидетельство о публикации №113051107954
Рецензии