Давно вже відгриміли спалахи війни,
Та не загоїть час в моєму серці рану,
Пішли до армії й не повернулися сини,
Полігши у чужій землі Авганістану.
Мир на Вкраїні, на чужині війна,
Здавалося, чого так плаче мати,
Чого зітхає сумно так вона,
Коли так пахнуть мальви коло хати…
А дівчина красива, як весна,
Ще зовсім юна, так була щаслива.
Чому ж в сльозах стоїть тепер вона?
А разом з нею плаче злива.
Чи може горе це відшкодувать,
Поважна сума, поміч жалюгідна?
Чи зможе мати перестать чекать,
Чи буде знов щаслива юна наречена?
Ні ці питання відповіді зась,
І не загоїть час страшную рану.
Лиш хочу й вірю, щоб ніхто із нас,
Не пережив того Авганістану.
У мирний час
© Copyright: Карина Дашко, 2013
Свидетельство о публикации №113051107891
Свидетельство о публикации №113051107891
Рецензии
