Кукушка нам года считает...

Владислав Коваленко

 Весна у літо переходить
 Стоїть жаркий, спекотний день.
 Ліниво річка хвилю котить,
 Пташки виспівують пісень.
 В кущах зозуля роки лічить,
 Хтось в небі синяву розлив.
 А сонце щедро-щедро світить
 І вітерець танок завів
 У верховітті верб плакучих,
 Що тихо воду з річки п’ють.
 І сотні зайчиків блискучих
 На хвильках річкою пливуть.
 І раптом — небо у сніжинках!
 Летить пороша звідусіль!
 З тополі вітер зняв пушинки.
 І тополина заметіль
 Кружляє, носиться, літає,
 Неначе й справді — це зима!
 А сонце дужче припікає.
 У небі й хмароньки нема.
         * * *
 (вольный перевод)

Скоро кончится весна, и  лето
Синевою  небеса  завесит.
И  природа,  вдруг,  поверив  в  это
Птичьей  песней  небесам  ответит.

Ветер  в  волосах  плакучей  ивы
Заблудился.  Уходить  не  хочет.
Солнце  проливая  свет  на  нивы
И  леса,  от  всей  души  хохочет.

Белый  пух,  как  легкий  снег,  летает...
У  реки,  на  солнечной  лужайке,
Беззаботно  пляшут  солнечные  зайки..
И  кукушка  нам  года  считает...
             10.05.13г.