За Справедливость

Заспівали б весело, та серце сумує.
Хто за правду заговорить, той владу дратує.
Справедливість тепер розкіш, нам не по кишені,
А в верхівці землі ділять, наче навіжені.

Ділять шахти, ділять банки, фабрики, заводи,
А з народу п’ють кровицю, наче тую воду.
Де ж то бУло, щоб в Донбасі шахтарі без діла?
З голодухи справні хлопці дивляться на вила.

Їхні пОдруги бідують, дітям нема ради,
Як ті наймити шниряють, копійчині раді.
Кому воду наносити чи дров нарубати,
Щоб дитині перед школою шматок хліба дати.

Добре хоч пенсіонери мають той прибуток.
З пенсії живуть онуки – отакий там смуток.
Де ж такеє було , люди? Хто ж нами керує?
Брехуни ті можновладці, а народ лютує.

Ми крокуєм не в майбутнє, а в часи минулі.
Народ панство обробляє, має ж тільки дулі.
Влада хоче залякати, та ще й натравити
Схід на захід: може браття будуть морди бити.

Мріють, щоб ми виживали, та й усіх скорити.
Та мабуть пора настала землю боронити.
Бо ж не буде процвітати Україна-мати,
Доки владу бісову народ буде мати.

Хай не буде їм покою на горі, в палаці!
Доведуть народ до краю – самі будуть в с….ці!

Руда Людмила, 10-05-2013р.