Мерехтить, мерехтить наче марево,
Зруйнувало тенета землі.
Це надія, що світлою хмарою
Відлетять в небеса прапори.
Мерехтить як кришталь візерунком вікна,
Відбивається в кожній краплині.
Наче грається сталь на обрамі від скла,
Простягаються віти калини.
Я - маяк, зігріваю моря,
Я ховаю перлини під хвилі.
В глибині,де стирчать якоря,
Витрачаю останнії сили!
Там життя, там прозорий стяг,
Небосхил там як попіл тліє.
Омиває холодний дах,
Моя юність,яка ще мріє.
Мерехтить,мерехтить, наче жито
Викарбовує зміст полей.
Бідне серце землі розбито,
Від кохання її дітей.
Не бажаю троянд, я живиця,
Бо троянда не знає землі.
Помирає в долонях птиця,
Як без моря тремтять кораблі!
корабли
© Copyright: Нася Котик, 2013
Свидетельство о публикации №113050902781
Свидетельство о публикации №113050902781
Рецензии
Чудовий вірш. Вибачте за маленьку поправку- не "полей", а "полів". З філіа,
Сергей Парахин 13.02.2015 00:58 • Заявить о нарушении
Сергей Парахин 13.02.2015 00:58 • Заявить о нарушении
Да, украинский толком еще не знала. Спасибо, постараюсь подправить
Нася Котик 09.03.2015 15:14 Заявить о нарушении
Нася Котик 09.03.2015 15:14 Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.