Пекло

                З Того світу

Печусь у пеклі вже давно…
Та не лякайтеся , панове,
життя у пеклі не лайно,
«печусь» я так сказав – до слова.
Життєві принципи такі ж
отут, як і в старому світі,
знайти різницю важче, ніж
між пелюсточками на квіті.
У нас тут кожен – кум чи сват,
як і у вас також, до речі,
ми так зжились, як з братом брат,
що й не готуємось до втечі.
Але й тікати нам куди?
Чи до задрипаного раю?
Там – ні туди і ні сюди,
а ми створили братню зграю.
У зграї нашій є вожак,
у вас він зветься Сатаною,
ми з ним на рай наводим жах,
щоб жив між миром і війною.
Отож для чого нам той рай,
де жіночки скупої вроди,
а в нас, хоч волоком збирай,
родзинки іншої породи.
А як же, скажете, котли,
де нам варитися потрібно? 
Та все в ажурі в нас, коли
дровець нарубувати дрібно.
Котли димляться і киплять,
немов диявол серце дроче,
кипить у них усяка тля,
йому служити що не хоче.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Панове, чесно говорю,
отямтеся, поки не смеркло,
з життям живіть завжди на прю,
щоб враз потрапити у пекло.
Про справжні пекло й Божий рай
нічого світ старий не знає,
тож бає казку – зазвичай
брехню за істину сприймає.