Насправді все в житті не просто.
Птахи від вітру не летять.
В житті ти перше слово мовив,
Не просто так, бо лиш бажав.
Не марне все у цьому світі,
Ні я, ні капля ранньої роси.
Усі постанем перед богом,
Бо рівні перед ним.
Так от, до чого я ось мовлю,
Твори і будь собою між чужих,
Не бійся й слова мовить,
Бо ти такий один.
Ти дій, але звертай і на підніжки,
Все буде, тільки трошечки пізніш.
Тебе довкола всі признають,
Пишайсь собою, не чужим
Роби ти помилки в міжрядді,
Не всім дано вірші писать,
Та всім дано нам існувати,
У світі марнім цім блукать
Ти такий один
© Copyright: Ирина Кабаева, 2013
Свидетельство о публикации №113050505263
Свидетельство о публикации №113050505263
Рецензии