Я не чекав нічого, окрім сонця,
що так зрадливо полиха над містом.
Я не чекав нічого, крім волосся,
що пахне кміном
і червоним листям.
Коли вона пішла,
я бачив стіни
голі, мов дерева взимку.
Повітря стиснулось,
вікна наче зомліли
від туману й затхлості,
що ніяк не зникне.
І я не чув нічого, крім прохання:
залиш мої думки,
моє життя залиш.
Та вже ніколи не почую про
кохання.
Занадто тихо наді мною висне ніж.
***
© Copyright: Бессонов Александр, 2013
Свидетельство о публикации №113050305784
Свидетельство о публикации №113050305784
Рецензии