Дорога як змій
В’ється дорога, як змій,
в далекі простори,
поза високі горизонти...
До котрих,
непомітно, підкралася
заплутанини догадка!
Радить шукати чогось,
що, для задумів
моєї голови, навіть і
сенсу немає...
Тодіж і моє серденько
само скасоване собою,
як вітрило, по морю
бурхливо гуляє...
А дорога в’ється!
Кінця їй не має.
Перекручує ліса,
широкі степи,
тай у море
упадає!
Де-не-де, по шляху,
собачі голоси вітає...
А не знає, що можливо,
то злі вовки-соратники
виють... -- Собі
здобичі шукають.
Завжди хопають того
кого вперше упіймають!
Далекі простори відкриті.
Горизонти виглядають.
А дорога, як змій в’ється.
Ноги втомлені мої, по ній
тихенько ступають.
Дорога як зм-й
© Copyright: Микола Щома, 2013
Свидетельство о публикации №113050205854
Свидетельство о публикации №113050205854
Рецензии