Маленький хлопчик жив, так як належить:
Любив тварин, природу і батьків.
Він час від часу восени мав сильний нежить,
А ще вночі мав хобі рахувать зірки.
Була у нього мрія - вічна і нетлінна,
Щоб матері дожити до весни.
Читав казки про Вінні Пуха й Чіполіно.
І завжди бачив кольорові сни.
Робив усе по дому і бур’ян полов,
Бо поросло усе гірким полином
Він у сім років вже пізнав і біль, і кров,
Але надіявся на краще щохвилини.
Він завжди посміхався й був щасливим
Тепер уже за двох щасливим треба буть.
І я не знаю, де беруться в нього сили,
Щоб далі прокладать свою нелегку путь.
Маленький хлопчик
© Copyright: Таня Удод, 2013
Свидетельство о публикации №113050200309
Свидетельство о публикации №113050200309
Рецензии
