Для ока незвичний край,
Смотричі вільна течія,
Яри і схили,темний гай,
В берегах скелястих річки колія.
Дорога, мощена камінням,
Через урвища перекиди мостів.
В старому замку башні височіння,
На волю з неї Кармелюк злетів.
Висічений в парку птах
Розкинув грізно крила.
Церкви золочений дах-
Знак, що божа торжествує сила.
В небі над собором жінка височіє,
В соборі також видатне творіння-
На ложі смертнім дівчина біліє,
Батьків скорбота втілена в каміння.
Там серце в чаші на стіні,
По заповіту вирізане з тіла,
Нагадує в благовійній тишині
Як людина жити й вмерти вміла.
Ми бачили історію живу,
Краси і мужності взірець.
Не з розповідей, а наяву
Пізнали місто Подільський-Кам"янець.
Ця містина нас заворожила,
Для гордості дала основу,
Надіємось, буденність не підріже крила,
І ми приїдемо історію пізнати знову!
З подякою О.М.Сосновській
Каменец-подольський
© Copyright: Анатолий Малышко 2, 2013
Свидетельство о публикации №113050203034
Свидетельство о публикации №113050203034
Рецензии