Ніколи не знала,що може весна бути такою -
Сувора, похмура, холодною кригою вкрила, пургою.
А я так нікчемна - не хочу виходить із дому.
Все застлано снігом. А я божевільна і рада такому.
Все сяє й блищить, а я не розплющую очі.
І знов у неволі покинута чарами ночі.
Я мрію і мрію. Не хочу ні з ким говорити.
А це ж все пусте. Коли тобі байдуже: жити?
Померти? Любити? Співати?
Це все одно веде до страти. До страти.
Байдуже
© Copyright: Катерина Ноум, 2013
Свидетельство о публикации №113043002814
Свидетельство о публикации №113043002814
Рецензии
