Задивився блідий місяць у твої прозорі очі
І твоє ім’я осінній вітер холодно шепоче.
То шепоче то лютує,то кричить як божевільний,
Вітер, хто ж ним покерує,він же вільний, він же вільний
Ну а я?! Немов в полоні, наче в сизому тумані,
Згадую, як ми з тобою потонули у коханні.
Як твої вуста солодкі про майбутнє говорили,
Згадую я нашу мрії, як жили ми, як любили.
Але де воно поділось, щастя де ми загубили,
І чому з пожовклим листям почуття наші згоріли?!
І лише свавільний вітер збере наші сподівання
І розкидає по світі попіл нашого кохання...
ос ння ностальг я
© Copyright: Ксения Барвиненко, 2013
Свидетельство о публикации №113043001258
Свидетельство о публикации №113043001258
Рецензии
