Я йду...ледве ноги волочу
Не в змозі здатись.
Біль пронзає душу..я кричу
Прошу..не дай мені зламатись
Прірва ..падаю..,мить, і я встаю
Надія спалахнула..звідкись сила взялась
Дивно..відчуваю ...я живу..
Гра трива.І досі я не здалась.
І тут побачила,підійшов хтось сірий
Образ..чийсь..з'явився біля мене..
Сірий...бо не зрозуміла чорний він чи білий
І сонце було чи тепле ..чи студене..
Але цей дивний образ..силу надав
Силу нелюдську , людям не підвласну
Вдячна.Тепер він точно знав..
Що я не вмру і не погасну.
Але все ж продовжив обороняти
Безмежно вдячна.Я усією суттю відчуваю
А ти може знаєш..може будеш знати..
Тіх хто мені допоміг,я не покидаю.
Н1чне мариво вдень
© Copyright: Анжелика Кабрера, 2013
Свидетельство о публикации №113042909924
Свидетельство о публикации №113042909924
Рецензии