Напевно, треба навчитись чекати
На справжнє. Забути все сумне,
Вірити в щось гарне, неземне
І припинити нарешті тікати.
Від кого ж? здавалося б від цілого світу…
Відмовляти: якщо доля, то наздоженеш.
Виявляється, від себе не втечеш
І не зміниш власної орбіти.
Ти і є весь світ, ти – неподільний.
Цілий простір, бездна вільнодумства,
Ти і геній, й дотик до безумства.
Ти – людина, значить, ти є вільний.
Вже б пора навчитися чекати…
Якщо обирати – то найкраще, якщо цінувати – то коханих.
І давно пора вже не тікати.
Вірити й любити. Що є сил. Без тями.
Ти весь св т
© Copyright: Анастасия Рокс, 2013
Свидетельство о публикации №113042805410
Свидетельство о публикации №113042805410
Рецензии