Олексію Тичко, на безумства
Не знає розум пощади,
Думки, наче лютий кат,
Не навчені забувати,
В минуле тягнуть назад.
Мости прокладають знову,
В пустелі забутих днів,
Видавлюють з горла слово,
Із серця надії спів.
Та тільки старання марні,
На згарищах чорне все,
Лиш диму гіркого хмари,
В обличчя з піском несе.
Не знайде серце розради,
Думки найлютіший кат,
Примушують знов згадати,
Кохання цвітучий сад
Думки найлютIший кат
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2013
Свидетельство о публикации №113042610278
Свидетельство о публикации №113042610278
Рецензии