Вона нерухомо лежала, заплющивши очі,
про минуле не думати зовсім старалась.
І згодом, відчувши наближення ночі,
в довгоочікуваний сон поринути збиралась.
Цей сон найкращим порятунком був для неї,
бо міг найваждливіше, для душі ніс спокій.
Лише вона із багатьох людей була тією,
у якої зміст душі насичений, глибокий.
І, ніби то, для всіх вона була щаслива,
ходяча щира усмішка і завжди позитив.
Ніхто б і не подумав, що була чутлива,
на неї все, що відбувалось, мало вплив.
Не завжди та, що усміхається - щаслива,
не завжди та, що веселить - сама весела.
Часто буває й так, що у душі журлива
часто буває й так, що зовсім невесела.
***
© Copyright: Наталья Белей, 2013
Свидетельство о публикации №113042509256
Свидетельство о публикации №113042509256
Рецензии