А ніжний вітер тихо дув
коли тікала в світ думок від себе
коли ночами сон не йшов
від непритомних сил й застуди
В передчутті невтіхи й лиха
закрию очі й потону
втоплюсь у світі зла й науки
де не відчую смак розлуки
Не має місця в сонячній системі
так само як в моїй життєвій схемі
де робот має почуття
а я? Як завжди я одна
Самотність -штука не постійна
маріонеткою живе вона
сьогодні є, а завтра ніби
ця зрадниця додасть в життя тепла
А я?Я думаю про все одна
ховаюсь десь в пустелі уявних квітів
де не знайде мене жодна жива душа
Закритись, заховатись і втекти
Блукати в лісі і ловити хвилі моря
Ковтнути свіжого повітря в горах
Забути смак терпкого горя.
дихати
© Copyright: Кира Соро, 2013
Свидетельство о публикации №113042508913
Свидетельство о публикации №113042508913
Рецензии