Стару фотографію в руках я тримаю,
Молодий хлопчина на світлині тій.
І дивлячись на нього я всміхаюсь –
Невже і справді це прадід мій?
Ще зовсім молодого прабабуся
Свого Дмитра в солдати провела.
Її коханий обіцяв: - «Я повернуся.» -
Та нездійсненною обіцянка була.
Даремно Варя виглядала чоловіка,
Ховала гіркі сльози від дітей.
Ніхто не знав, що він пішов навіки
І не повернеться додому із боїв.
Не дочекалася свого Дмитра Варвара,
Давно й сама у вічність відійшла.
І вже сини удвічі старші батька стали.
Лиш фотографія про нього пам`ять зберегла.
стара фотограф я
© Copyright: Ксения Барвиненко, 2013
Свидетельство о публикации №113042400245
Свидетельство о публикации №113042400245
Рецензии
Хорошее стихотворение, Софья. Предлагаю следующее изменение:
"ховала сльозы вид дитэй своих".
Успехов Вам и добра.
Петр Затолочный 24.04.2013 01:27 • Заявить о нарушении
"ховала сльозы вид дитэй своих".
Успехов Вам и добра.
Петр Затолочный 24.04.2013 01:27 • Заявить о нарушении