Конвалії. (Казала - чекатиму...)
Кохання вже відбуло, і квіти давно зів`яли...
Конвалії рвали давно, і в коси твої вплітали...
Була ти така струнка, палка, запальна і юна...
І грала для нас весна на білих дзвіночків струнах!
А радуга осяйна світила в небес порталі,
І п`янко взивала весна до нас ароматом конвалій.
Я очі твої цілував, і гладив заквітчані коси,
І поцілунки зривав, як ті білі квіти у росах...
....Казала - чекатиму вік, зустріну у білім світанні...
Чи любить тебе чоловік? Чи знає про наше кохання?..
Була ти. Пройшла та весна. Знов квітне конвалія буйно.
Прекрасна квітка вона, та ягода в неї отруйна...
Ландыши. укр
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2013
Свидетельство о публикации №113042205746
Свидетельство о публикации №113042205746
Рецензии