Жлоб, любов і сало.
На небосхилі сяяли зірки
Коли брехав я що тебе кохаю,
Коли казав, що грошей я не маю
І що в кишенях лиш самі дірки.
А ти морозива просила,
І на кохання не відповіла,
І вухо мені ледь не відкусила
Та знов про шлюб розмову завела.
Я лівою тебе тримав за груди,
А правою все очі затуляв,
Щоб не впізнали мене люди
Що я з коханкою гуляв.
Брехав тобі, що не жонатий,
Аби добитися свого,
Чого ж ломалась ти, чого,
Мабуть тому, що небагатий?
А я, дійшовши до екстазу,
Тягнув до рота кусень сала,
І проковтнув його одразу,
Щоб ти із рук не виривала,
.
«Ти мій коханий, Козе-Ностре»,
Шепочеш: «любий» і те-пе,
Твоя любов як лезо гостре»…
Та й сало також не тупе!
07. 09. 2011г.
Жлоб, любов i сало
© Copyright: Игорь Богомаз 3, 2013
Свидетельство о публикации №113042204241
Свидетельство о публикации №113042204241
Рецензии