Самотність – це хвороба, від якої немає ліків. Вона просочується у наше життя зовсім непомітно. Її ніхто не запрошує до оселі. Вона приходить сама. Холодними променями очей облизує стіни наших душ. Просочується крізь амбразури незачинених вікон наших сердець. Холодними руками вона затискає нам рот, зажимає серце у мертвій хватці і постійно лоскоче нерви, змушуючи відчувати біль. Вигнати непроханого гостя може тільки сама людина. Без ліків та пігулок, без ін’єкцій та компресів, тільки за допомогою тепла в серці. Вигнати самотність можуть тільки щирі людські почуття, чи то навіть співчуття. Проте кожна людина вільна обирати. Кожен вирішує сам: самотність це чи свобода.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.