Ти доглянеш мене, синочку,
Я це завжди знав, ще тоді,
Як жива була твоя мати,
То вона говорила мені,
Що «…дівчата житимуть гарно,
Будуть сім’ї, чоловіки,
Діти бігатимуть… Та дарма,
Бо старітимемо в самоті.
Буде добре нам, не сутужно,
Поки разом, поки ще жива,
Буду поруч з тобою, мій рідний,
Доки ще не покину життя.
А вже сам – не горюй, не треба,
Поживи, подивись на людей,
Хазяйнуй потихеньку й требу
Не справляй кожен рік – пусте.
А синок, хоч живе далеко,
І велика у нього сім’я,
Він догляне, візьме до себе –
Добра сину дісталась Душа.
І дружина його, маленька,
Метушлива, проте не зла,
І вона тебе, рідний, догляне,
Хоч у неї своя є рідня.
Не тужи, аби тихо, мирно
Йшли літа, пролітали дні.
Дякуй Богу, що маєш сина,
Ще згадаєш слова мої.»
Ти доглянеш мене, синочку,
Це вже будуть останні роки,
Може, місяці… Певно, батьку
Час приходить до матері йти.
16.04.2013
Ти доглянеш мене, синочку
© Copyright: Катерина Жебровська, 2013
Свидетельство о публикации №113041605084
Свидетельство о публикации №113041605084
Рецензии