Полум’я свічки тихо шепоче,
Зігріває на тілі срібні прикраси…
Згасити мій смуток повністю хоче,
Поло;нить бажання повні краси!
З віском згоряють і мрії мої,
Застигають душею на холоднім кришталі,
З ним відпускаю сили свої…
Не бажаючи знати, що буде далі!
Згорять ті листи, що ти відправляв,
Щоб у долонях лиш попіл тримати…
І гордість свою в глибині відшукав,
Підпалю всі слова, щоб їх не читати!
Не лише на долонях залишиться слід,
А й у пам’яті, серці і навіть в душі,
Візьму я до рук бокал наче лід,
І залишусь в нестерпній ти;ші!
На вустах ще лишилось терпке вино,
Спливають даремно найтяжчі хвилини,
Забирають з собою все те, що було!
Бентежачи серця далекі глибини!
Замріяні очі впадають в самотність…
І капають біллю в порожній бокал,
Згадаю туману осіннього ніжність,
Палючу жагучість в душі відшукав!
Самотн сть
© Copyright: Любовь Элодия, 2013
Свидетельство о публикации №113041507348
Свидетельство о публикации №113041507348
Рецензии