Птица летела... Из Елены Каминской

               
                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2013/04/11/10561
                С*  ДНЁМ*  РОЖДЕНИЯ*, Л Е Н О Ч К А!


За окоёмом есть белые волны,
Ветер листал их, как книги поверий.
Птица летела, край тёплый наполнив
Песней,  прощаясь…найдёт ли свой берег?

Горы снегов накрывали лавиной,
Вьюга ненастная гнула деревья.
Кто-то в огонь письмена, что безвинны,
Кинул в сердцах…чтоб исчезли, наверно…

Пепел полоскою серою з'астил
Море широкое…в силах ли будет
Птице осилить разлив разномастный?
Крылья  и тяга – помогут ей, люди?!

Чудо-река, что изогнута кошкой,
Зелены травы, цветочная россыпь,
Ветви ракит,  заплетённые в косы,
Синие очи озёр – чем не роскошь?

Только одно, что  довольно весомо,
Бросило в жар – и застыло сердечко:
Ждут ли её у родного крылечка?
Всё ли родное – по-прежнему дома?

Долго летела – заходит, но с  тыла:
Сердцем найдёт ли родную сторожку?
Видишь: кружится вверху, по-над Стыром,
 Следом и к Турии сыщет дорожку.



Оригинал:

Там  десь  за  обрієм  білі  є  хвилі,
Вітер  гортав  їх,  мов  книжні  сторінки…
Птаха  летіла,  покинувши  вирій,
Та,  чи  знайде  свою  рідну  хатинку?

Гори  снігів  накривали  країну,
Віхола  гнула  донизу  дерева,
Ще  й  у  вогонь  письмена  хтось  підкинув,
Списані  людством,  щоб  щезли,  напевно…

Попіл  залишився  -  сіра  то  смуга  - 
Море  широке,  чи  пташка  здолає
Відстань,  чи буде  сильнішою  туга,
Аніж  крилатість..?  А  хто  ж  його  знає?

Щедра  Земля,  та  кому  в  ній  потреба?
Трави  зелені,  діброви  високі,
Пишні  поля  та  заплетені  верби,
Очі  озер  синьоокі   -  вже  розкіш.

Ланка  не  зайва,  доволі  вагома:
Піт  ніби  зник  на  долонях  спітнілих,
Ніби  хтось  рідний  відсутній  удома –
Все  зачекалося  пташки  в  довкіллі.

Довго  летіла,  покинувши  вирій,
Та,  чи  знайде  свою  рідну   хатинку?
Бачиш,  кружляє  вгорі,  понад  Стиром*,
В  небі  й  до  Турії*  буде  стежинка…
(10.04.13)

Стир* та Турія* - річки на Волині.