Придурок

Господи, невже я  знову прокинувся і перестав відчувати?
Вже не вистачає сил терпіти щоранку нудоту.
Життя звикло мені не відповідати, а ти – ігнорувати,
Тож дякую, я знову стаю схожий на істоту.

Та де поділися мої вени, і чому світло вимкнене?
Я ж наче вчора  так багато і не пив.
Немає сонця, та і з інтернету зараз викине,
Я мабуть знову якесь п’янке кохання підхопив.

Таблетки закінчились, то все, не вилікуюсь.
Проспав роботу і ранковий вихід сонця.
З якою дівчиною вчора розмовляв? – з якоюсь...
Дожився, перетворивсь в нездару – алкогольця.

Зовсім недавно я писав такі чудові вірші,
І випускав щотижня нову збірку.
Тепер так соромно, їх нема, або вони стали гірші,
Хотів стати зіркою, тепер лише на небі бачу – зірку.

А може ще не пізно виправити помилку і ти простиш мені усе?
То зачекай, я швидко, вже вдягаюсь.
Стривай, не їдь автобусе,
Я вже біжу, аж захлинаюсь.

Я зможу, я знайду кохану і вибачусь,
За ту паскуду, що була учора.
Я просто так знайшов ту дівчину якусь,
Хотів залити цим знайомством горе.

Я виправлюсь, адже я так тебе кохаю,
І знаю, що ти зараз вдома і чекаєш на цей вчинок.
Відкриєш мені дверь, даси ляпаса, але я вже тебе обнімаю,
Кохана заспокойся, це я, твій придурок.