Серце плаче від печалі…
Десь далеко сині далі,
Загубились всі надії,
Нездійсненні дивні мрії…
Бо болить душа печальна,
Вся у смутку і безжальна,
Стала мертвою безодня.
І немає того дня,
Щоб не згадала ті слова,
Де благала відпустити
Серце ніжне не ломити,
Щоб не вбити, щоб не вбити…
Та сама убила душу
І терпіти муки мушу,
Бо сама зробила так!
Мій таємний, вічний знак,
Десь загублений у згадках
І ховається в загадках
Дивних повістей надії
І малює нові мрії.
Знак
© Copyright: Ирина Нерода, 2013
Свидетельство о публикации №113041310872
Свидетельство о публикации №113041310872
Рецензии